Здавалось, що – той кволий вітер?
А він берізкам сльози витер,
Розпухлих бруньок скрегіт слухав,
І трепетно на рани дмухав,
Аж поки присудам повинна,
Клейка, зворушливо-невинна
У світ проклюнулася зелень.
І раптом вулиці поселень
Перетворилися в алею
Поміж Єдемом і Землею.
Де бруд, буденність, правда гола?
Тремтить від ніжності довкола
Живе і навіть скам’яніле.
...Є ті на світі, що зуміли
Суди земні перетерпіти
Лише тому, що сльози витер
Їм хтось тендітною рукою.
Він не шукав собі спокою.
І не казав, що хата скраю,
“Хіба ж я більше інших маю?!”
У небайдужності є влада
В рай ад земний перетворити.
Чутливість серця – не посада.
Це - вибір слухати й служити.
Від добрих слів мудріють люди.
Звершити може дотик чудо,
Коли зникають касти, ранги,
Розгойдуються бумеранги
Добра, любові і посвяти.
Буває треба не багато,
Щоб зберегти в cтражданнях мужність:
Лиш тільки - ближніх небайдужність.
04/06/07
Комментарий автора: Вірш присвячений Наталі Булан, місіонерці з Волинської місії "Голос Надії" і всім місіонерам.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Друзья по вере - Igor Kolgarev Произведение 2002 года. Погибло на сгоревшем компьютере и с тех пор были попытки его восстановления. Что-то частично друзья восстанавливали, были попытки дописать отсутствующие места в 2007 году и 2020. Но побитых мест в тексте было слишком много, потому всякий раз бросал это дело. И вот в 2022 году только удалось более-менее восстановить большую часть.Сам прочитал те места, что восстанавливал через 20 лет и сравнил с тем, что было изначально... Очень забавно! Часто в новом тексте был совсем другой смысл и слова, которых не было в начальном варианте. Слава Богу, теперь есть оригинал! Увы, окончание исчезло и восстановлению не подлежит. Но всё равно - слава Богу!
