Глаза и сердце – как поверить им?
Они тебя не в силах поделить.
Глаза пылают образом твоим, *
А сердце им желает запретить
Войти в каморку сердца, в скорбь и боль, –
Войти как взгляда светлого хрусталь,
Как образ твой, – и быть ему судьбой
Для каждого. Но им не перестать
Твердить – лишь он владетель и богач,
Хранитель грезам, свету твоему…
Вот мой вердикт – друзья, забудьте плач,
Ведь ты принадлежишь – не одному.
Пусть драгоценность внешности твоей
Для глаз. С любовью – сердцу веселей.
________________________________
Mineeyeandheart are at a mortal war,
How to divide the conquest of thy sight:
Mine eye my heart thy picture′s sight would bar,
My heart mine eye the freedom of that right.
My heart doth plead that thou in him dost lie
(A closet never pierced with crystal eyes),
But the defendant doth that plea deny,
And says in him thy fair appearance lies.
To ′tide this title is impanneled
A quest of thoughts, all tenants to the heart,
And by their verdict is determined
The clear eye′s moiety and the dear heart′s part:
As thus: mine eye′s due is thy outward part,
And my heart′s right thy inward love of heart.
_____________________________________________
* По-видимому, к портрету друга (прим. переводчика)
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
