Осінь...Розбиває дощами дороги,
Оббиває дошкульними вітрами пороги.
Виє,плаче,дощем заливає,
А тоді усміхнеться і сонцем заграє.
Заблистять в позолоті осінні дороги,
Ніби барвами пишуть,прощавайте,сердечні тривоги.
І пташина протяжно курличе у небі в прощанні,
Ніби хоче сказати,не сумуйте,в останнім бажанні.
Так життєві дороги,суєтою бувають розмиті
І високі бажання,як пороги, роками розбиті.
А невдачі,як хмари нависнуть...Та я ні,не сумую,
Крок за кроком в небесну країну, за руку з Ісусом прямую!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Сады Господни - Анна Дмитриева Дорогие родные в Господе,стоит однажды посвятиться Господу и стоять молча,не взирая ни на что,как Иисус стоял перед палачами,не проронив ни слова,и увидите награду за верность-СОВЕРШЕННЫЙ МИР,и НЕОБЫЧАЙНАЯ РАДОСТЬ -крепкое оружие,когда кажется крушится всё вокруг. Ад ненавидит нас ибо боится,той силы слова,которой нас наделил Бог.
