* * *
Аннушка, Анюточка, Анютка...
Добрый отблеск милых серых глаз...
Двадцать лет, как будто две минутки,
Пролетели предо мной сейчас.
Да. Твоё... Пусть всё твоё... Конечно...
Ничего не сделал... Не купил...
Жил я, словно мальчиком беспечным,
Но тебя без памяти любил.
Что «любил»?.. Любовь ведь не уходит...
И сейчас без памяти люблю!
В сердце взгляд твой первый колобродит,
Даже и сейчас его ловлю.
Аннушка, Анюта! Сон рассветный...
Взгляд, как бы упавшая звезда...
Навсегда тебе остался верным,
Полюбил однажды – ...навсегда!..
Видит Бог, на пятом-то десятке
Многого я в жизни не могу.
Не могу всё бросить без оглядки,
И уйти (как просишь) не смогу.
Не могу, как будто из тетрадки
Вырвать недописанный листок.
Не могу вздыхать о вас украдкой
И шагать на юг иль на восток.
Не могу, и Бог мне в том подмога,
Я забыть любимые глаза,
Из которых, знаю, понемногу
Катится отчаянья слеза
Я... Да ты, ты ведь сама не веришь,
Если что иное говоришь.
В этот год у нас одни потери,
Лишь один Господь всех нас хранит.
В этот год... Господним испытаньем
Мы его когда-то назовём!
И всегда прощать друг друга станем
И молиться Господу вдвоём...
Солнышко, Анюточка, Анета!
Лоб разгорячённый вжат в стекло...
И твержу я снова всему свету:
«Как мне, Боже, в жизни повезло!»
июль 1994 года
* * *
Разбередила душу своею игрой.
Боль прошла по душе, и не снится покой...
Только радость и грусть в твоих милых глазах,
Только солнечный зайчик дрожит на губах.
Чёрный лак пианино и матовость рук...
Говорят, что проходит любовь от разлук...
Говорят – всё пройдёт... Не грусти, говорят...
Не хочу, чтоб прошло! Помню каждый твой взгляд!
Лишь хочу, чтоб, как прежде, устало плечо,
Чтоб дыхание отозвалось горячо,
Чтобы волосы нежно касались щеки...
Не касались чтоб их пальцы чьей-то руки!..
Впрочем, дай тебе Бог, чтоб узнала и ты,
Как прекрасна любовь, и весна, и мечты!
Ты хотела казаться излишне земной,
Насмехалась порой над заоблачным мной...
Я ж молил, чтоб тебе прямо в душу вошла
Боль, крепка, словно смерть, и остра, как стрела...
Леонтий Жидков,
Ульяновск, Россия
Родился и фактически, и духовно на Кавминводах (Россия, Ставрополье). Стихи пишу с юности, несколько раз участвовал в поэтических конкурсах и коллективных сборниках. В 2014 году вышел сборник стихов "Прикосновение"...
В настоящее время живу в Ульяновске, женат сорок один год назад, трое детей, четверо внуков. Несу служение в миссии "GIDEON International" c 1993 года и по сей день. e-mail автора:lezhid@yahoo.com
Прочитано 14472 раза. Голосов 4. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Разочарование - Людмила Солма *)Примечание/пояснение:
*«Былых величий, срам» - (обтрепанная неприглядность разочарований) «лоскуты» житейских парусов надежды или веры во что-то значимое…
**Это был единовременно-эмоциональный экспромт порыв, показавшийся тогда немного странным в реальности осмысления. Нынче под углом воспоминаний принимаю его, как некую поэтическую абстрактность констатаций «разбитых» некогда житейскими обстоятельствами возможной или предполагаемой значимости тогдашних «надежд или чаяний» - разочарование?! с кем же не бывало такого в те сумбурно 90-е года...
Людмила Солма, 09.11.2008
Для детей : Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.